міфи про чарлі чапліна

Ви вже читали нашу добірку цікавих фактів про Чарлі Чапліна? Тоді пропонуємо до вашої уваги розпосюджені міфи про Чапліна.

Чарлі Чаплін був комуністом

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

На початку 20-х він вступив в комуністичну партію і поступово став одним з її головних спонсорів – Чаплін регулярно виділяв від $1000 до $25 тис. на партійні потреби. Крім цього, він був однією з ключових фігур Червоного Голлівуду і на замовлення з Москви знімав пропагандистські фільми, що критикують капіталістичний лад – так з’явилися «Великий диктатор» і «Месьє Верду».

Цей міф розповсюдила колумністка Los Angeles Times Хедда Хоппер після того, як Чаплін став публічно висловлюватися за вступ США у війну і відкриття другого фронту. Хоча розслідування ФБР 1949 року показало, що Чаплін ніколи не перебував у компартії і не фінансував її, це не завадило американському уряду в 1952 році закрити Чапліну в’їзд в країну як прихильнику комуністів.

Чаплін був євреєм

Цей міф народився на самому початку кар’єри коміка і, незважаючи на постійні спростування, міцно закріпився. Шанувальники включили ім’я Чапліна в енциклопедію «Хто є хто серед американських євреїв» (1938), а хейтери – в «Список найбагатших євреїв» (1933).


Сцена з фільму «Нові часи» зі звуком. Виконує Чарлі Чаплін

Чарлі Чаплін не міг терпіти запаху молока

Пояснити природу цього явища Чаплін не міг, проте говорив, що запах молока асоціюється у нього з сексом і від цього йому стає погано. Тому з дитинства Чаплін уникав всього молочного і навіть боявся торкатися пляшок з молоком.

Навпаки, сам Чаплін часто згадував, з яким задоволенням в дитинстві їв вівсянку на молоці і про свої враження, коли вперше спробував американський молочний коктейль.

Чаплін вів таємне листування з Леніним

В кінці 20-х три листи Леніна, адресовані Чапліну, виявив в Парижі драматург Жан Жіроду. На їх основі Жіроду планував написати п’єсу і вирішив не розкривати змісту листування.

Однак після того як Всеволод Мейєрхольд умовив Жіроду передати листи в Інститут Леніна в Москві, їх зміст так і не було оприлюднено. Мейєрхольд, мабуть, став жертвою містифікації Жіроду – в інтерв’ю в 1928 році він обіцяв повідомити про листи в Інститут Леніна, щоб повернути їх в СРСР. Проте ні п’єса Жіроду за мотивами листування, ні самі листи так і не були виявлені.

На зйомках Чаплін впав в інсулінову кому

Одного разу Чаплін так увійшов в роль, що мало не довів себе до смерті. Це було на зйомках «Золотої лихоманки» в 1925 році. У самому знаменитому епізоді герой Чапліна варив черевик і з’їдав його, уявляючи, що вечеряє в готелі Ritz. Черевик виготовили з лакриці. Чаплін перезнімав епізод протягом трьох днів без перерв на обід і майже не відволікаючись на сон – весь цей час він їв виключно лакричний черевик. Проблема була в тому, що у Чапліна був діабет, а лакриця майже не містить цукру – з ознаками гіпоглікемічного шоку його відвезли в лікарню. Там йому вкололи глюкозу, і вже через кілька днів Чаплін повернувся на майданчик.

Інформація про те, що Чаплін був діабетиком і мало не помер, вперше з’явилася на початку 2000-х на фанатських форумах. В основі міфу про діабет, однак, лежав цілком реальний епізод: на зйомках «Золотої лихоманки» Чаплін дійсно три дні харчувався виключно лакричними черевиками і потрапив до лікарні – тільки не з інсуліновим шоком, а з розладом шлунка.

Конкурс двійників Чарлі Чапліна

Чаплін брав участь в конкурсі власних двійників і програв. Конкурси двійників Маленького бродяги з’явилися в середині 1910-х і досягли піку популярності у 1920 році, коли сам Чаплін вирішив взяти участь в такому конкурсі в Сан-Франциско. Чаплін прийшов на конкурс без накладних вусів і гігантських черевиків Маленького бродяги і в підсумку посів 27-е місце з 40. Журналістам він заявив, що вирішив взяти участь в конкурсі тому, що не міг дивитися, як погано двійники зображують ходу Маленького бродяги.

Вперше про програш Чапліна на конкурсі його двійників написала в 1920 році сінгапурська газета The Straits Times зі слів якогось лорда Десборо, який дізнався про конкурс від актриси Мері Пікфорд. Чаплін інформацію спростував, сказавши, що при всьому бажанні просто не зміг би взяти участь в конкурсі, тому що весь час проводив на зйомках.

Чапліна намагався вбити ревнивий чоловік його подруги

Одного разу Чапліна намагався вбити медіамагнат Вільям Герст. Це сталося в 1924 році: під час круїзу на яхті Херст дізнався, що його коханка Меріон Девіс крутить роман з Чапліном, і, заставши їх на палубі, вистрілив в Чапліна. Але помилився: за Чапліна він прийняв продюсера Томаса Інса. Інс від пострілу загинув.

Ці чутки поширилия серед голлівудських кінематографістів після звістки про несподівану смерть Томаса Інса на яхті Херста. Інс і справді був на яхті, але помер не там, а в лікарні, і не від пострілу, а від серцевого нападу. У будь-якому випадку переплутати його з Чапліном Херст не міг – Чапліна на яхті не було, та й його короткий роман з Девіс до цього часу давно закінчився.

Чаплін заборонив показувати свої фільми в СРСР

Сталося це після того, як в 1940 році Сталін сварив «Великого диктатора». Сталіну сподобалася перша частина фільму, але не сподобалася друга, особливо фінальний монолог з критикою диктаторських режимів. Про реакцію Сталіна Чапліну повідомив режисер Григорій Александров, на що Чаплін відповів, що тоді забороняє показувати свої старі фільми в СРСР і відмовляється продавати права на нові.

На початку 1970-х цю версію подій розповів радянський емігрант Нугзар Шарія, племінник помічника Берії Петра Шаріі. Сталін насправді дивився «Великого диктатора», але його реакція нам достовірно невідома. У будь-якому випадку ще в 1941 році про фільм цілком захоплено писали радянські журнали, називаючи його «шедевром бойової сатири» та «першим справді народним фільмом». Однак в радянський прокат фільм так і не потрапив. The Hollywood Reporter в тому ж році пояснив це тим, що радянська влада просила знижку через війну, а Чаплін відмовлявся з поваги до Великобританії, яка заплатила повну вартість.

Чаплін проводив кастинг через ліжко

Зазвичай проби актрис на фільми Чапліна проходили так: одягнений в костюм Маленького бродяги Чаплін показував актрисам картки, як в німих фільмах, на яких було написано, що вони повинні зробити. Від карток «Боїться» і «Плаче» Чаплін поступово переходив до карток «Роздягається» і «Чіпає себе за груди» і потім примушував їх до сексу.

Ці чутки в 1943 році розпустила Хедда Хоппер, що спеціалізувалася на голлівудських плітках і ненавиділа Чапліна. Знову про це заговорили з появою руху #metoo, посилаючись на інформацію зі статті The Sleeze, де в харассмент Чапліна звинувачував вигаданий кіноісторик. Хоча у Чапліна і були романи з кількома актрисами, жодна з них не звинувачувала його в примусі.

Останні слова Чапліна були звернені до священика

Чаплін завжди скептично ставився до церкви і уникав релігійних обрядів, але, коли в грудні 1977 року стало зрозуміло, що жити 88-річному Чапліну залишилося недовго, він поступився наполяганням дружини і погодився прийняти священика. Священик приїхав до вже вмираючого Чапліна і прочитав над ним молитву, закінчивши словами: «Нехай Господь помилує твою душу». Тоді Чаплін запитав: «А чому він повинен її НЕ помилувати? В решті решт, вона ж належить йому, хіба ні?» Не дочекавшись відповіді, Чаплін помер.

Історія про передсмертну зустріч Чапліна зі священиком виникла на початку 2000-х в книгах американських священиків. Насправді Чаплін зі священиком не зустрічався і нічого перед смертю не говорив: він помер уві сні, а приписувані йому останні слова – цитата з фільму «Месьє Верду».