цікаві факти про саксофон

Сімейство саксофонів було сконструйовано в 1842 році бельгійським музичним майстром Адольфом Саксом і запатентовано ним через чотири роки. Важко уявити, що після всіх пригод у дитинстві Адольф Сакс стане відомим музикантом і майстром, який прославиться на весь світ.

Дитинство Сакса було дуже драматичним. Мати називала його дитиною, приреченою на невдачу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Адольф Сакс

У два роки він упав з другого поверху, сильно вдарившись об камінь. Батьки думали, що син не виживе. У три роки Адольф отруївся сірчаною кислотою і проковтнув шпильку. Далі були зламана нога, кір та три дні в комі, опіки від порохового вибуху, зламана рука, сильне отруєння від зіпсованого вина та інші неприємні ситуації.

Заздрість конкурентів А. Сакса після винаходу саксофона не мала меж. Для боротьби з ним ненависники створили цілу спільноту. Його тричі банкрутували у 1852, 1873 та 1877 роках. У нього переманювали робітників, викрадали креслення, музикантам забороняли використовувати його інструменти, обкрадали його майстерні, публікували наклепницькі статті і навіть організовували замах на вбивство.

Міжнародний день саксофона відзначають 6 листопада, в день народження Сакса.

Перше найменування саксофона, дане йому Саксом – «мундштучний офіклейд». Працюючи над його створенням, Сакс прагнув домогтися особливого звучання, в якому поєднувалися б інтонаційні можливості дерев’яних і мідних духових інструментів.

Саксофон

Вперше широка публіка побачила та почула мундштучний офіклейд на Брюссельській промвисловій виставці у 1841 році. 23 червня 1846 року винахід Адольфа Сакса був запатентований та отримав назву «саксофон» – ця дата вважається офіційним днем ​​народження інструменту.

Адольф Сакс сконструював чотирнадцять різновидів саксофонів, з яких сьогодні використовуються лише вісім:

  1. найменший – сопраніссімо саксофон
  2. потім сопраніно саксофон
  3. сопрано саксофон
  4. альт саксофон
  5. тенор саксофон
  6. баритон саксофон
  7. басовий саксофон
  8. контрабасовий саксофон

Спочатку Сакс припускав поділ саксофонів на дві групи, одна з яких («до» та «фа») за своїм звучанням підходила для симфонічних оркестрів, а друга («сі-бемоль» та «мі-бемоль») — для духових оркестрів. Як показала історія, найбільшу популярність вибороли інструменти другої групи, а випуск саксофонів для симфонічного оркестру поступово зійшов нанівець.

гектор берліоз

Своєю звичною назвою саксофон завдячує Гектору Берліозу. Саме цей термін видатний композитор-новатор використав у своїй статті, присвяченій новому інструменту, що була опублікована в 1842 року в паризькій газеті Journaldes Debats. Перший музичний твір, у якому була присутня партія саксофону – «Хорал для голосу та шести духових інструментів» Гектора Берліоза.

З середини XIX століття саксофон використовується в духовому оркестрі, рідше – в симфонічному, а також як сольний інструмент. Він є одним із основних інструментів джазу та споріднених йому жанрів, а також естрадної музики.

Саксофоністи у своїй техніці для виконання довгих звуків часто використовують перманентне дихання. Спочатку рекорд було встановлено Д. Кенні, який безперервно виконував одну ноту протягом 45 хвилин без зупинки. Однак його рекорд був побитий Д. Ескаланте, який протримав звук у два рази довше – 1 годину 30 хвилин.

Перманентне дихання — це спеціальний тип техніки дихання, за домомогою якого виконавець може здійснювати більш тривалий безперервний видих. Технічно це робиться за допомогою щік як “повітряного резервуару”, коли одночасно вдих робиться через ніс, а видих за допомогою щік в інструмент.

Приклад перманентного дихання 🙃

В Німеччині, в період третього Рейху, саксофон потрапив під заборону як інструмент, що не має арійського походження, тобто неблагородний і недостойний. 1948 року в СРСР постановою ВКПБ від 10 лютого слова «джаз» та «саксофон», як елементи ворожої культури, також потрапили під заборону. Цей період, який тривав вісім років, увійшов у епоху радянського джазового мистецтва, як час, коли розгинали саксофони.

Білл Клінтон дуже любить грати на саксофоні. Ще в юності, керуючи шкільним джаз-бендом, він хотів стати професійним музикантом. Таким мріям збутися не судилося, але на своїй інавгурації в 1993 році на саксофоні він все ж таки зіграв.

Пам’ятники саксофону та саксофоністам можна зустріти у різних куточках планети. Найбільший: 12-метровий знаходиться на батьківщині А. Сакса у Бельгії у м. Денау. Скульптуру саксофоніста з бронзи, що є символом норвезького міста Молде, місцеві жителі лагідно називають Джаз хлопчик.

Пам’ятники саксофону встановлені в Латинській Америці, Японії (острів Хоккайдо), Грузії (Тбілісі), Таїланді (Бангкок). А в Каліфорнії (США) фанати інструменту навіть побудували «дім-саксофон».

Громадяни Бельгії дуже пишаються тим, що людина, яка створила саксофон, є їхнім співвітчизником. На знак визнання великого винахідника, ще до запровадження єдиної валюти для країн «єврозони», національним банком країни було випущено банкноту у 200 франків із зображенням Адольфа Сакса.

Інструмент для душі — так саксофон називають багато меломанів. Його пристрасний і експресивний тембр, що вміє передавати ніжність і пристрасть, може заглиблювати людину в найпотаємніші спогади. Він дуже багатоплановий і може бути серйозним філософом у творах І.С. Баха, ніжним та ліричним у композиторів-романтиків, зухвалим та вільним у джазі. Щороку саксофоністи з усього світу з’їжджаються на батьківщину великого бельгійця для участі в параді саксофоністів. Висвітлена смолоскипами та під звучання інструментів хода проходить увечері набережною навколо міста, створюючи містичний ефект. Завершує захід концерт саксофоністів на центральній площі.

🎷🎷🎷😊